9 листопада — День української писемності та мови.

День української писемності та мови – державне свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада. Встановлене воно було 9 листопада 1997 року Указом Президента № 1241/97 «Про День української писемності та мови» на підтримку «ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства».

За православним календарем — це день вшанування пам’яті преподобного Нестора-літописця — письменника-агіографа, основоположника давньоруської історіографії, першого історика Київської Русі, мислителя, вченого, ченця Києво-Печерського монастиря. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова.

Чернецтво Нестор прийняв у 17-річному віці, пізніше висвячений в сан диякона. Він був книжником з широким історичним світоглядом і великим літературним хистом. Автор двох відомих творів – «Житіє Бориса і Гліба» та «Житіє Феодосія Печерського», складених у кінці ХІ ст. або на початку ХІІ ст.

Всесвітню славу Нестору принесла справа усього його життя – участь у літописанні Київської Русі. Він переробив зведення Никона (1073) та Іоанна (1093), опрацював низку нових усних і письмових джерел, довів розповідь до 1113 року, надав їй літературної форми. Так на початку ХІІ ст. виникла перша редакція «Повісті минулих літ».

Колись цього дня віддавали до школи дітей. Батьки зі школи йшли до церкви та ставили свічку перед образом преподобного, вірячи, що він допоможе дитині вивчитися. І, що головне, вчитися все життя багато, старанно і завжди. Адже «користь від цього є велика», бо «Хто вчиться змолоду – не зазнає на старість голоду».

Поезія про рідну мову

Як нема без зірок небозводу,

Як блакиті без неба нема,

Так і  мови  нема без народу,

і народу без  мови  нема.

Для народу свойого велика

Кожна з  мов , як творіння вінець,

Люд без  мови  – то глина безлика,

Без'язика отара овець.

                                                            В. Забаштанський

Як довго ждали ми своєї волі слова,

і ось воно співа, бринить.

Бринить, співає наша  мова,

Чарує, тішить і п'янить.

Як довго ждали ми...

Уклін чолом народу,

Що  рідну  мову  нам зберіг.

Зберіг в таку страшну негоду,

Коли він сам стоять не міг.

                                           О. Олесь

О мови чисте джерело!

В лихі часи, мій сину,

Воно докупи всіх звело,

Хто любить Україну.

Ковток джерельної води, –

Його завжди будь гідний,

І щиру вірність доведи

Великій мові рідній.

                                                  Н.  Хаткіна

Мова  – краса спілкування,

Мова  – як сонце ясне,

Мова  – то предків надбання,

Мова  – багатство моє.

Мова  – то чиста криниця,

Де б'є,  мов  сльоза, джерело,

Мова  – це наша світлиця,

Вона як добірне зерно.

Мова  – державна перлина,

Нею завжди дорожіть:

Без  мови  немає країни –

Мову, як матір, любіть!

                                                 Ф. Пантов

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову. Пильно й ненастанно

Політь бур'ян. Чистіша від сльози

Вона хай буде. Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм живим життям.

                                                      М. Рильський